ВИКОРИСТАННЯ CITO TEST INFLUENZA A+B У ВІРУСОЛОГІЧНІЙ ПРАКТИЦІ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ ГРИПУ - статьи для врачей

Починаючи з 1997 року, коли у людей вперше було зареєстровано захворювання, викликане високопатогенним вірусом грипу А(H5N1), людство почало готуватися до нової пандемії грипу [1, 3, 4]. У зв’язку з цим були створені специфічні щодо вірусів грипу А та В противірусні препарати — інгібітори нейрамінідази. Для цілеспрямованого їх застосування необхідна правильна етіологічна діагностика грипу, саме для лікування грипу, а не будь — яких респіраторних інфекцій, котрі можуть бути викликані величезним спектром інших респіраторних вірусів.

Для швидкого встановлення етіологічного діагнозу “грип” за завданням ВООЗ і були створені так звані швидкі, або рапід-тести.

Відомо, що респіраторні інфекції, в тому числі грип, мають надзвичайну поширеність (10–15 мільйонів зареєстрованих хворих в Україні за рік). Лабораторні можливості для діагностики грипу та інших респіраторних інфекцій, навпаки, вкрай обмежені, як фізичними можливостями лабораторної служби, так, нажаль, і відсутністю діагностичних препаратів для цієї мети. Тому поява в Україні “швидких” тестів для діагностики грипу відкрила можливості проведення скринінгових епідеміологічних досліджень у передепідемічний період та на початку епідемічного підйому грипу, а також для розшифрування етіології окремих спалахів респіраторних інфекцій (як допоміжний метод). Крім того, вчасне використання швидких тестів дозволяє якісно і з високим ступенем вірогідності проводити диференційну діагностику грипу та інших інфекцій із схожою симптоматикою.

Перші швидкі тести для діагностики грипу були зареєстровані в Україні у 2005 році. Дія цих тестів базується на принципі імунохроматографії [2].

В основі нагляду за грипом стоїть виділення вірусів грипу та подальша їх ідентифікація. 

Невпинна мінливість вірусів грипу вимагає цього, щоб забезпечити щорічну ревізію штамового складу грипозних вакцин. Ідея використання швидких тестів у вірусологічній практиці була продиктована умовами, в яких опинилася вірусологічна служба країни в передпандемічний щодо грипу період (відсутність належного обладнання, обмежені кошти). Слід зазначити, що з метою індикації та типової ідентифікації вірусів грипу в Україні ці тести з успіхом використовуються, починаючи з 2006 року.

В сучасних вірусологічних лабораторіях західних країн, які займаються діагностикою та ізоляцією вірусів грипу, алгоритм досліджень складається з наступних етапів:

1. Тестування первинного матеріалу, взятого у хворого (наприклад, носо-горлянкового змиву) методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) на наявність в ньому антигенів вірусу грипу. Це молекулярно-генетичний метод є більш чутливим у порівнянні з іншими методами, відомими на сьогоднішній день. Лише в разі позитивного результату виконується наступний етап.
2. Зараження культури клітин MDCK або курячих ембріонів матеріалом, взятого у хворого з метою виділення вірусів грипу. У разі, коли вірусоводілення проведено успішно, здійснюється наступний етап.
3. Ідентифікація виділеного вірусу грипу в реакції гальмування гемаглютинації із типоспецифічними або штамоспецифічними сироватками для встановлення його типової та штамової належності.

В Україні, нажаль, така послідовність виконання лабораторних досліджень є поки що незастосовною з багатьох причин, а саме: незабезпеченість більшості вірусологічних лабораторій обладнанням для проведення ПЛР, відсутність адекватних зареєстрованих тест-систем, відсутність кваліфікованого персоналу для проведення відповідних досліджень, а також висока вартість цих досліджень.

Алгоритм тестування вірусів грипу в Україні, згідно існуючих нормативних документів (Наказ МОЗ України № 30 від 09.02.1998 р.), включає наступні етапи:

Центрифугування матеріалу, взятого у хворого (наприклад, носо-горлянкового змиву), з метою одержання осаду клітин, який використовується для приготування мазків з флуоресціюючими імуноглобулінами. Слід зазначити, що флуоресціюючі імуноглобуліни не зареєстровані в Україні, можуть ввозитися лише за разовим дозволом. Вони також мають дуже високу вартість.

1. Проведення люмінесцентної мікроскопії приготованих мазків з метою експрес-діагностики. Специфічність цього методу не перевищує 70%, суттєво залежить від досвіду та кваліфікації виконавця (потребує досвіду роботи працівника не менше двох років). Присутня також значна частка суб’єктивізму при обліку результатів.
2. Інокуляція культури клітин MDCK або курячих ембріонів матеріалом для дослідження з метою виділення вірусів грипу. У разі, коли вірусоводілення проведено успішно, здійснюється наступний етап.
3. Ідентифікація виділеного вірусу грипу в реакції гальмування гемаглютинації із типоспецифічними або штамоспецифічними сироватками для встановлення його типової та штамової належності.

Наявність діагностичних сироваток в лабораторії також є проблемою. 

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ

Нами узагальнено результати виділення та ідентифікації вірусів грипу в Україні в сезоні 2006–2007 рр., що було здійснено в умовах використання зареєстрованих в Україні швидких тестів CITO TEST компанії Фармаско. Ці тести дозволяють протягом 10–15 хвилин тестувати наявність вірусу грипу в досліджуваній рідині та ідентифікувати його на рівні типу: А чи В.

РЕЗУЛЬТАТИ  ТА  ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Одинадцять вірусологічних лабораторій країни виділили 96 віруси грипу в епідемічному сезоні грипу 2006–2007 рр. Оскільки вірусологічні лабораторії країни поки що не мають обладнання та тест-систем для проведення скринінгу первинного матеріалу, взятого у хворих на грип методом ПЛР, тестування одержаної культуральної або алантоїсної рідини на наявність вірусів грипу за допомогою швидких тестів дозволило визначати наявність вірусу, навіть, за відсутності гемаглютинації у відповідній реакції. Чутливість імунохроматографічних швидких тестів CITO TEST на порядок вища за реакцію гемаглютинації. Крім того, відомо, що деякі віруси грипу (особливо це стосується вірусів підтипу A(H3N2)) можуть аглютинувати еритроцити лише гвінейської свинки і не аглютинувати курячі еритроцити. Використовуючи швидкі тести, вдається цього уникнути.

Зведені результати досліджень наведено в табл. 1.

Як видно з табл. 1, в 6 з 11 лабораторій, в яких були виділені віруси грипу, використовували швидкі тести для індикації та типової ідентифікації вірусів. Причому, переважна більшість виділених вірусів грипу (78 з 96) були ізольовані саме в цих лабораторіях. Це свідчить про більш ефективне виділення вірусів при використанні вказаних вище швидких тестів. Загалом, в епідемію грипу 2006–2007 рр. в Україні було виділено найвище 

число вірусів грипу за останні 15 років. Так, для порівняння, в табл.2 наведено дані про число виділених в Україні вірусів у попередні роки.

Узагальнюючи вищенаведене, нами запропоновано такий алгоритм дій, спрямованих на виділення  вірусів грипу:

1. Тестування первинного матеріалу від хворого на предмет виявлення антигенів вірусів грипу А чи В швидкими тестами (однак, за умови їх достатньої кількості) — необов’язковий етап.
2. Інокуляція культури клітин MDCK або курячих ембріонів матеріалом, взятого у хворого з метою виділення вірусів грипу.
3. Тестування культуральної або алантоїсної рідини, одержаної після першого пасажу, швидкими тестами. У разі, коли результат позитивний, проведення реакції гемаглютинації. При наявності титру нижче 1:8, проводиться наступний пасаж. При наявності титру 1:8 та вище, виконується наступний етап.
4. Ідентифікація виділеного вірусу грипу в реакції гальмування гемаглютинації із типоспецифічними або штамоспецифічними сироватками для встановлення його типової та штамової належності.

Необхідно зазначити, що наказом МОЗ України № 158 від 24.03.2006 було затверджено облікову форму № 498–2/о “Результат імунохроматографічного дослідження (CITO TEST)” та наказом № 304 від 06.06.2007 —  форму № 498-3/о “Журнал протоколів проведення імунохроматографічного дослідження швидкими тестами (CITO TEST)”. Ці зручні форми можуть використовуватись лікарями, які проводять до- слідження  простими/швидкими  тестами.

ВИСНОВКИ

Використання швидких тестів є зручним, простим, чутливим, економічним та таким, що вимагає мінімальної кількості маніпуляцій методом, який з успіхом було використано вірусологічними лабораторіями країни в епідемічному сезоні грипу 2006–2007 рр. для покращення виділення вірусів грипу. При використанні CITO TEST INFLUENZA A+B, що пропонує компанія Фармаско, виділено 96 віруси грипу: А(H3N2), A(H1N1) та В. Це найвище для України число виділених в епідемію вірусів за останні 15 років.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гендон Ю.З. Пандемия гриппа: можно ли с ней бороться? // Вопросы вирусологии. — 1998. — N 1. — С. 43–46.
2. Застосування швидких тестів у лабораторній діагностиці інфекційних хвороб (Методичні рекомендації), МОЗ України. — К., 2007. — 34 с.
3. Claas C.J., Osterhaus A.D.M.E. New clues to the emergence of flu pandemics // Nature medicine. — 1998. — Vol. 4. — N 10. — P. 1122–1123.
4. Fouchier R.A.M., Osterhaus A.D.M.E., Brown I.H. Animal influenza virus surveillance // — 2003. — Vol. 21. — N 16. — P. 1754–1757

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ CITO TEST INFLUENZA A+B В ВИРУСОЛОГИЧЕСКОЙ ПРАКТИКЕ

ДЛЯ ДИАГНОСТИКИ ГРИППА

И.В. Дзюблик, С.Г. Вороненко, А.П. Мироненко

В эпидемическом сезоне гриппа 2006–2007 гг., благодаря использованию быстрых тестов для диагностики гриппа в 11 лабораториях страны выделено 96 вирусов гриппа: А(H3N2), A(H1N1) и В. Это наивысшее для Украины число выделенных в периоды эпидемий вирусов за последние 15 лет.

USING THE CITO TEST INFLUENZA A+B IN VIROLOGY PRACTICE

FOR INFLUENZA DIAGNOSTICS

I.V. Dzyublik, S.G. Voronenko, A.P. Mironenko

In the epidemic season of influenza of 2006–2007, due to using rapid-tests for influenza diagnostics, in 11 laboratories of our country were isolated 96 influenza viruses: A (N3N2), A (N1N1) as well as B ones. In Ukraine it is the greatest number of viruses isolated during epidemies in the last 15 years.

ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА 3 (41) • 2007