Виявлення ротавірусної інфекції у дітей в зимово-весняний період 2006-2007 рр. - статьи для врачей

Ротавірусна інфекція (РВІ) на сьогодні залишається однією з найважливіших проблем медичної науки та світової охорони здоров’я. Щорічно у світі ротавіруси (РВ) викликають понад 114 млн випадків гострих гастроентеритів (ГГЕ) у дітей віком до 5 років [9]. Близько 18 млн випадків РВІ серед дітей мають тяжкий перебіг, з них більше 1 млн закінчуються летально внаслідок розвитку тяжкої дегідратуючої діареї [5, 6]. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, випадки вірусних діарей серед дітей реєструються з однаковою частотою як у розвинених країнах, так і в країнах, що розвиваються.

У США щорічно фіксується близько 3,6 млн випадків РВІ, 70-100 тис. госпіталізацій із приводу тяжких форм ротавірусної діареї, 125-150 випадків РВІ на рік закінчуються летально [8]. Прямі і непрямі економічні збитки від цього захворювання сягають 1 млрд дол. на рік [10].

В Україні за останні 10 років було зареєстровано два спалахи РВІ у 2001 р. в Одеській та Дніпропетровській областях із залученням до епідемічного процесу понад 3269 осіб, з яких 2403 – діти; три спалахи у 2003 р. із числом захворілих 124, з яких 110 – діти до 6 років; у 2004 р. – спалах у м. Київ і Київській області, під час якого постраждало 594 дитини з міста та 32 – з області, що вказує на загострення проблеми гострих кишкових інфекцій (ГКІ) ротавірусної природи та її безумовну актуальність [1-3]. Перед нами постало завдання визначити етіологічну роль РВ у структурі ГКІ серед дитячого населення України в зимово-весняний період 2006-2007 рр.

Матеріали і методи дослідження

Упродовж грудня 2006 р. – березня 2007 р. під наглядом знаходилися 647 дітей із діагнозом ГКІ, які перебували на лікуванні у педіатричних відділеннях Київської дитячої клінічної інфекційної лікарні, Київської дитячої клінічної лікарні № 2 (181 дитина), дитячих відділень комунальних інфекційних клінічних лікарень міст Львова (97) та Умані (99), педіатричних відділень обласних лікарень Одеської (70), Сумської (100) та Харківської (100) областей.

Зразки матеріалу (нативних фекалій) збирали у стерильний посуд протягом 1-2-ї діб перебування пацієнта у стаціонарі.

Для вірусологічних досліджень зразки розводили фосфатно-сольовим буферним розчином до утворення 50% суспензії фекалій, заморожували її, зберігали при температурі–20 С і транспортували до лабораторії з дотриманням вимог щодо збереження холодового ланцюга. Допускалося тільки одноразове розморожування матеріалу перед проведенням дослідження. Індикацію РВ проводили в лабораторії кафедри вірусології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика. Визначення антигенів РВ здійснювали за допомогою простих і швидких тестів «CITO TEST ROTA» ТОВ «Фармаско», принцип дії яких базується на імунохроматографічному аналізі (ІХА). Для проведення імуноферментного аналізу (ІФА) використовували тест-системи «RIDASCREEN Rotavirus» виробництва «R-Biopharm AQ» (Німеччина). Також використовували автоматичний промивач «WELLWASH 4MK-2» виробництва «THERMO ELECTRON» (Фінляндія). Облік результатів ІФА виконували у двохвильовому режимі (450/620 нм) за допомогою спектрофотометра «MULTISKAN ASCENT» виробництва «THERMO ELECTRON» (Фінляндія). ІФА та ІХА проводили згідно з інструкціями до тест-систем. У роботі застосовували полімеразну ланцюгову реакцію зі зворотною транскрипцією (ПЛР-ЗТ) за допомогою тест-системи «АмпліСенс Rotavirus» російського виробництва (м. Москва). Генетичні варіанти РВ за G-типом визначали за методикою, описаною в літературі [7, 8]. Тяжкість перебігу ГГЕ оцінювали за 20-бальною шкалою Весікарі (Vesikari). Відповідно до рекомендацій T. Russaka [11] оцінка за цією шкалою ≤ 7 балів характеризувала нетяжкий перебіг ГГЕ, 8-10 – помірно тяжкий, 11-13 – тяжкий, ≥ 14 балів – дуже тяжкий. Паралельно всім дітям проводили загальноклінічні, копрологічні та бактеріологічні дослідження. Статистичний аналіз даних виконували з використанням програми Statistica 6.0.

Результати дослідження та їх обговорення

Дослідженням було охоплено шість регіонів України: південь (Одеса) і північ (Київ), схід (Харків) і захід (Львів), а також центр (Суми, Умань). Усього досліджено 647 проб матеріалів, зібраних від дітей із діагнозом ГКІ. Ротавірусну природу захворювання встановлено у 20,7% випадків. Так, у дітей зі Львівської області та міста Львова РВ були виявлені у 45,4% випадків, з Одеської області та м. Одеси – у 44,3%, з м. Києва – у 21,0%, з Харківської області – у 10,0 %, із Сумської області – у 7,0 %, з м. Умані – у 4,0%. Результати отримано за допомогою двох скринінгових методів детекції антигенів РВ – ІХА та ІФА. Чутливість обох методів приблизно однакова. ІФА дозволяє виявити специфічні антигени при вмісті в дослідному матеріалі інфекційного вірусу не менше 1,0-2,5 50% тканинної цитопатичної дози (ТЦД50). Результати досліджень дають підстави вважати, що виявлення специфічних антигенів за допомогою ІХА-тестів також можливе при вмісті в дослідному матеріалі інфекційного вірусу не менше 1,0-2,3 ТЦД50. Методи подібні за механізмом виявлення антигенів вірусів і передбачають використання полі та/або моноклональних антитіл, мічених ферментами. При ІФА специфічні імуноглобуліни, прикріплені до поверхні лунок полістеролового планшету, сорбують антиген із досліджуваного зразка і утворюють імунний комплекс зі специфічним кон’югатом, що виявляється надалі при додаванні субстратіндикаторного розчину. Метод ІХА побудований на використанні унікальної комбінації кон’югатів моноклональних антитіл із частками барвника (колоїдного золота) і поліклональних антитіл, що вибірково зв’язуються з РВ. Діагностичні ІФА-тести широко застосовуються в усьому світі, однак в Україні для діагностики ротавірусної інфекції їх використання неможливе через відсутність офіційно зареєстрованих тест&систем. У цьому аспекті переваги ІХА-тестів (офіційна реєстрація) очевидні.

Результати досліджень зразків проб за методом ІФА у 98,6% випадків співпадали з результатами дослідження аналогічних зразків за методом ІХА. Частота виявлення антигену РВ при ІФА становила 20,7 ± 1,6%, при ІХА – 20,4 ± 1,6%. Високий відсоток збігу даних ІФА та ІХА свідчить про доцільність використання ІХА&тестів як скринінгового експрес&методу діагностики захворювання. Результати ІХА не потребують підтвердження методом ІФА, що зменшує витрати часу на встановлення збудника інфекції. При використанні цих тестів відсутня необхідність у спеціалізованому лабораторному обладнанні та вузькопрофільному персоналі. Відносна чутливість більшості швидких ІХА-тестів дорівнює 100%, відносна специфічність – близько 98%, що співпадає із задекларованими показниками.

За результатами ІФА та ІХА було виявлено кілька зразків, які потребували додаткових досліджень («сіра зона» при ІФА, нечітка смужка при ІХА). У таких випадках застосовували метод ПЛР-ЗТ, із чутливістю близько однієї копії (що надзвичайно важливо при верифікації сумнівних результатів), за допомогою тест&системи «АмпліСенс Rotavirus», зареєстрованої в Україні. Частота виявлення РВ серед дитячого населення України в зимово&весняний період 2006-2007 рр. представлена на рисунку 1. 

Для аналізу клінічного перебігу РВІ було відібрано 90 пацієнтів дитячого відділення Комунальної інфекційної клінічної лікарні міста Львова. Встановлено, що госпіталізація відбувалася на 2,03 ± 0,39 доби після появи перших симптомів захворювання (95% довірчий інтервал 1,67-2,93). Дані щодо частоти розвитку основних симптомів у вигляді гіпертермії, блювання, діареї у пацієнтів із
РВІ за шкалою Весікарі наведено в таблиці 1.

Тяжкість перебігу ГГЕ за шкалою Весікарі у дітей з РВІ в середньому становила 9,92 ± 0,51 бала; у 11,5% дітей перебіг розцінено як дуже тяжкий та тяжкий, у 65,4% – середньої тяжкості. Тяжкий стан у дітей з РВІ (за оцінкою загального стану дитини лікарем) утримувався в середньому 3,5 ± 0,34 доби. Виражене покращання стану у немовлят з РВІ відбувалося на 5,3 ± 0,31 доби. Суб’єктивно визначена лікарем оцінка тяжкості стану позитивно корелювала з оцінкою тяжкості стану дитини за шкалою Весікарі (r = 0,49; p < 0,05). У більшості пацієнтів із РВІ при госпіталізації описано поєднання трьох основних синдромів: блювання, діареї та гіпертермії. У решти діагностовано поєднання двох провідних синдромів: діареї та гіпертермії або діареї та блювання. Діарея як єдиний симптом спостерігалася лише у 2 дітей з РВІ.

Окрім симптомів ГГЕ, у 19 дітей з РВІ (70,1%) при госпіталізації спостерігалися клінічні прояви ураження верхніх дихальних шляхів – гострих риніту, фарингіту, трахеїту і тонзиліту. Ці ознаки зазвичай виникали за 1&2 дні до маніфестації симптомів ГГЕ і у більшості дітей передували гіпертермії. Указані симптоми зникали після підвищення температури до фебрильних значень і повторно не з’являлися після нормалізації температури тіла. Лікарі приймального відділення спостерігали випадки гіперемії слизової оболонки ротоглотки та мигдаликів; у 3 дітей з РВІ при надходженні до стаціонару виявлено кон’юнктивіт, у 2 – енантему на слизових оболонках ротової порожнини. РВ були єдиними виділеними вірусними збудниками у 70,0% пацієнтів.

При проведенні бактеріологічних досліджень патогенні й умовно-патогенні збудники було виділено з випорожнень у 15 (70,1%) дітей з РВІ. Серед бактеріальних збудників приблизно з однаковою частотою зустрічалися сальмонели, клебсієли, протей, стафілококи, ентеробактерії.

Одночасні бактеріологічне і вірусологічне дослідження після госпіталізації дитини підтвердили первинне інфікування як бактерійними, так і вірусними агентами. Частота виявлення грибів роду Candida у дітей з РВІ за результатами копрологічного дослідження становила 19,2%.

Встановлено, що у віковій групі дітей до 3 років середнячастота виявлення антигену РВ по Україні була найвищою (70,1 ± 4,0%), у віковій групі від 3 до 6 років – дещо нижчою (23,1 ± 3,6%), у дітей старше 7 років – досить низькою (6,7 ± 2,2%). Віковий розподіл обстежених хворих представлено на рисунку 2.

Проведений аналіз за сезонами року показав, що найвища частота виявлення РВІ припадала на січень 2007 р. (перший пік), дещо нижча – на березень того самого року (другий пік) (рис. 3). Зростання захворюваності на РВІ у зимово&весняний період року було характерне для всіх шести регіонів України. Отримані дані щодо вираженої зимово&весняної сезонності захворюваності узгоджуються з висновками закордонних дослідників. РВІ – висококонтагіозна, убіквітарна, з фекально-оральним механізмом передачі інфекція, легко поширювана в організованих дитячих колективах, стаціонарах та дитячих

будинках, приурочена до холодної пори року [4], що підтверджується і результатами наших досліджень. Висока собівартість РВ-асоційованих госпіталізацій і медичного обслуговування завдає значних економічних збитків системі охорони здоров’я [4, 10]. Захворювання обмежує активність дитини, є стресом для дитини та її батьків [6, 9].

Актуальність проблеми РВІ привертає увагу дослідників в усьому світі і ставить питання про специфічну профілактику цієї патології з метою запобігання розвитку тяжких форм ротавірусних діарей. Для специфічної профілактики запропоновано дві живі пероральні вакцини з атенуйованих штамів вірусу: моновалентну Rotarix («GlaxoSmithKline», Франція) та полівалентну Rota Teq («Merck & Co.», CША), що ліцензовані більше ніж у 60 країнах світу [5, 12].

Результативність нашої роботи значно удосконалило вибіркове генотипування (методом сліпої вибірки) позитивних ізолятів РВ. Установлено циркуляцію вірусів G1-G4, G9 і G12 типів серед дитячого населення України в зимово-весняний період 2006-2007 рр. Найбільше поширення мали
такі генотипи: G4 – у місті Києві та G1 – в Одеській області. Це перші для нашої держави дослідження з генотипування РВ групи А та їх циркуляції, які продовжуються й надалі.

Висновки

У грудні 2006 р. – березні 2007 р. проведено поглиблене вивчення етіологічної структури ГКІ на предмет виявлення РВ людини. Питома вага РВІ в структурі ГКІ у дітей Львівської області та м. Львова становила 45,4%, м. Одеси та Одеської області – 44,3%, м. Києва – 21,0%, Харківської
області – 10,0%, Сумської області – 7,0%, м. Умань – 4,0%. 

Аналіз вікової структури хворих на РВІ в середньому по Україні показує, що найбільша питома вага припадає на вікову групу перших трьох років життя (70,1%). Діти 3-6 років уражаються у 23,1% випадків, 7&15 років – у 6,7%.

У всіх шести досліджуваних регіонах України спостерігали два піки захворюваності на РВІ: у січні та березні 2007 р., що вказує на зростання захворюваності у зимово-весняний період.

Показано циркуляцію РВ групи А з домінуванням гено-типів G1 та G4, що має важливе значення у реалізації заходів зі специфічної профілактики РВІ в Україні.

Імунохроматографічний тест «CITO TEST ROTA» ТОВ «Фармаско» – високоінформативний неінвазивний метод діагностики РВІ, що дозволяє щонайшвидше ідентифікувати збудника, вчасно і, головне, правильно призначити лікування та провести профілактичні заходи. Тест «CITO TEST ROTA» ТОВ «Фармаско» можна рекомендувати для скринінгових досліджень (без підтвердження методом ІФА) у медичній практиці.

Важливо підкреслити, що індикація та верифікація вірусних ГГЕ, чітке розуміння особливостей циркуляції РВ відповідного генотипу серед дитячого населення є необхідною передумовою для якісної діагностики, терапії та вакцинопрофілактики протягом перших трьох років життя.

Література

  1. Михайлова А.М. Аналіз епідемічного спалаху ротавірусної інфекції у дітей в Одеському регіоні взимку 2001 року / А.М. Михайлова, І.П. Мінков, В.Р. Гайдай // Одеський мед. журнал. – 2001. – № 6. – С. 101&103.
  2. Роль об’єктів довкілля у розповсюдженні ротавірусної інфекції / Л.В. Булавка, В.І. Бондаренко, В.І. Задорожна та ін. // Довкілля та здоров’я. – 2002. – № 2. – С. 35&38.
  3. Спалах ротавірусної інфекції в м. Києві / І.А. Козлова, А.В. Кракович, О.В. Обертинська та ін. // Зб. наук. праць співроб. КМАПО. Вип. 14, кн. 2. – К., 2005. – C. 446&451.
  4. Albano F., Bruzzese E., Bella A. et al. Rotavirus and not age determines gastroenteritis severity in children: a hospital-based study / Eur G Pediatr 2007; 166: 241&247.
  5. Grey J., Vesikari T., van Damm P. et al. J Ped Gastroent Nutr 2008; 46: 24&31.
  6. Gouvea V., Glass R.I., Woods P. et al. Polymerase chain reaction amplification and tipping of rotavirus nucleic acid from stool species. J Clin Microbiol 1990; 28 (3): 276&282.
  7. Gentsch J.R., Glass R.I., Woods P. et al. Identification of group A rota-virus gene 4 types by polymerase chain reaction. J Clin Microbiol 1992; 30 (3): 1365&1373.
  8. Parashar U.D., Gibson J., Bresee J.S. et al. Rotavirus and severe childhood diarrhea. Emerg Infect Dis 2006; 12: 304&306.
  9. Prevention of Rotavirus Disease: Guidelines for Use of Rotavirus Vaccine / Committee on Infectious Diseases. Pediatrics 2007; 119: 171&182.
  10. Ruuska T., Vesikari T. Rotavirus disease in Finnish children: use of numerical scores for clinical severity of diarrhea episodes. Scand J Infect Dis 1990; 22 (3): 259&267.
  11. http://www.vokrugsveta.ru/news/4251/.

РАЦИОНАЛЬНАЯ ФАРМАКОТЕРАПИЯ №3 (08) 2008

Следующая информация содержит специальную медицинскую терминологию и предназначена исключительно для врачей и может быть использована только в профессиональной сфере.
Являетесь ли Вы врачом?
Да
Нет
loader
ЛАБОРАТОРИЯ В КАРМАНЕ